Головна » Статті » ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ

Здоров’я як індивідуальна та суспільна цінність

Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності. Це досягається шляхом розвитку валеологічної освіти, повноцінного медичного обслуговування, оптимізації режиму життя дітей, навчально-виховного процесу, створен­ня екологічно сприятливого життєвого простору, використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи1.

Фізичне виховання як невід’ємна складова освітнього процесу в навчаль­них закладах забезпечує можливість набуття кожною дитиною необхідних науково обгрунтованих знань про здоров’я і засоби його зміцнення, про шля­хи і методи протидії хворобам2.

У період перебудови освіти в Україні фізичне виховання дітей є важли­вим напрямком у роботі педагогів дошкільних навчальних закладів. Основ­ним його завданням є реалізація мети суспільства щодо формування всебічно розвиненої особистості.

Основою характеристики особистості є такі ознаки:

- гармонійний розвиток (досягнення оптимального рівня інтелектуаль­ного, фізичного, морально-емоційного, трудового і художньо-естетичного розвитку в їхньому взаємозв’язку);

- соціальна активність (світогляд людини, її ставлення до суспільства, природи, до себе);

- готовність до високопродуктивної праці та захисту Батьківщини (об­сяг і рівень знань, умінь і навичок, функціональна та фізична готовність до праці й військової справи)3.

Серед різноманітних видів навчальної діяльності дітей у дошкільному навчальному закладі надзвичайно вагомим є процес оволодіння основни­ми, загально-розвивальними, стройовими вправами. Навчання дітей рухів пов’язане з організацією системи фізичного виховання, яка спрямована на морфологічне і функціональне вдосконалення організму вихованців, формування і поліпшення основних життєво-важливих рухових умінь, навичок і пов’язаних з ними знань1.

Рухи як засіб фізичного виховання, за твердженням вчених Е. Вільчаковського, Т. Дмитренко, Г. Шалигіної та інших, є біологічною потребою організму дитини від народження до 18-22 років, природною необхідністю у розвитку організму: дихальної, серцево-судинної, нервової систем, опорнорухового апарату та ін.

Розвиток органів і систем всього організму дає дітям можливість фізично підготуватися до якісного життя, професійної діяльності та за­хисту Батьківщини. Без рухів і рухової діяльності неможливе їхнє (дітей) повноцінне життя, нормальний фізичний розвиток. Тільки в період оволодіння різноманітними рухами вдосконалюються психомоторні та вегетативні функції, поліпшується якість рухової діяльності, розвиваються фізичні можливості малюків.

Здоров’я дітей-найцінніше надбання кожного цивілізованого суспільства, що створює фізичну, інтелектуальну, духовну і соціальну основу держави2.

Достатній рівень знань, практичних умінь і навичок вихователів, піедагогів-спеціалістів забезпечить такий самий рівень валеологічних знань дітей.

Існує близько двохсот різних понять про здоров’я. Однак педагогу в роботі з дітьми бажано керуватися науково-енциклопедичними поняттями і відомостями про здоров’я.

Фізичне здоров’я дитини - це такий стан її організму, коли показ­ники основних фізіологічних систем перебувають у межах норми й адек­ватно змінюються в процесі її взаємодії з навколишнім середовищем, гармонійна взаємодія всіх органів і систем, їхня динамічна врівноваженість із навколишнім світом.

Показниками фізичного здоров я є:

нормальний і високий рівень морфолого-фізіологічного розвитку дітей (нормальне функціонування всіх органів і систем організму, їхні ріст і розвиток), що виявляється та підтверджується віковими антропометрични­ми і біометричними показниками (ростом, вагою, обсягом грудної клітки, роботою серця, диханням, опорно-руховим апаратом, поставою, станом шкіри, гостротою зору, слуху, нюху, смаку);

відсутність хвороб або їх мінімальна тривалість, великий інтервал між хворобами (2-3 дні на рік).

Психічне здоров'я - це внутрішньосистемна основа соціальної поведін­ки, яка відображає стан мозку, коли його вищі відділи забезпечують активну інтелектуальну, емоційну і свідомовольову взаємодію з навколишнім сере­довищем.

Психічний статус здоров’я має два компоненти: інтелектуальний і емоційний.

Поняття інтелектуального здоров’я охоплює норму структурно-функ­ціональної основи інтелекту, що виражається в нормальному вирішенні різноманітних завдань вербально-логічного характеру.

Емоційне здоров’я розглядається як уміння саморегуляції, тобто вміння керувати своїми емоціями. Емоції породжують настрій (гарний чи поганий). Гарний настрій приносить радість і приплив нових сил. Поганий - дратів­ливість, тривожність, що призводить до депресії, втрати сил і здоров’я.

До психічного здоров’я належить також тип мислення дитини (позитив­ний, негативний).

Позитивне мислення - це добрі думки, спрямовані на творення до­бра, довіру до людей, життя. Добрі думки - це саногенна, чиста психічна енергія, що сприяє швидкому розвиткові мозку і процесам, що відбуваються в ньому. Завдяки цьому збільшується обсяг пам’яті, концентрується увага, розвивається творча думка. Усе це разом породжує міцне здоров’я.

Негативне мислення (патогенне, “брудне”, зле), навпаки, стає причиною фізичних захворювань, відставання в психічному розвитку.

Основними показниками психічного здоров'я дітей є достатній або ви­сокий рівень розвитку психічних процесів: уважність, активність, цупкість і обсяг пам’яті; наявність якостей розуму, розвинуте мовлення, доброзич­ливість, радість.

Психічно здорова дитина вільно ставить перед собою цілі й вірить у можливість реалізації своїх життєвих планів.

Психічно здоровим дітям притаманна творчість у конкретній сфері, по­вага до себе й інших людей, демократичність у взаємовідносинах, відмова від лицемірства і маніпулювання людьми.

Психічне здоров’я дітей пов’язане зі стійкістю до стресів і дистресів пізнавальних та емоційних.

Духовне здоров'я дитини - це його усвідомлення взаємозв’язку “Я” - час­тина природи і суспільства, прояв морально-вольових рис характеру в справах, спрямованих на творіння, віра у вищі духовні цінності (Бога, добро, любов, здоров’я), відповідальність перед іншими, безкорисливість.

Показниками духовного здоров \я дітей є радісне світосприймання, чисто­та помислів і спонукань, культура мовлення, поведінки, культура здоров’я; наявність морально-етичних якостей.

Соціальне здоров’я визначає здатність дитини контактувати з людьми, однолітками в різних життєвих ситуаціях.

Показниками соціально здорових дітей є достатнє й урівноважене спіл­кування з рідними, з однолітками, молодшими дітьми та іншими людьми старшими за віком і за соціальним статусом. Швидка адаптація до фізичного і суспільного середовища, спрямованість на суспільно корисну справу, куль­тура споживання, альтруїзм. Пріоритетом для таких дітей є безстресовий стиль життя. Вони не люблять сварок й уникають гострих кутів.

Осмислення понять, пов’язаних зі здоров’ям дітей, дає можливість визначити важливість умов життя в дошкільному навчальному закладі та родині. Створення оптимальних умов позитивно впливає на формування, збереження, зміцнення, відновлення здоров’я, адже це фундамент для фор­мування в дітей навичок здорового способу життя, джерело здоров’я.

Створюючи умови для дітей на заняттях, необхідно пам’ятати про форму­вання різних видів здоров’я й про те, що умови повинні бути спрямовані на: морфо-фізіологічний розвиток організму дітей;

- розвиток психічних процесів вихованців (адекватність психічного відображення та сприйняття, можливість концентрації уваги на предметі; утримання інформації в пам’яті; здатність до логічного опрацювання інфор­мації; критичність мислення; креативність; дисципліна розуму, тобто керу­вання розумовим потоком);

- формування психічних станів (емоційна усталеність, самовладання; зрілість почуттів відповідно до віку; переключення негативних емоцій: стра­ху, гніву, жадібності, заздрості на позитивні: радість, доброта, щедрість);

- твільний, природний прояв почуттів і емоцій; здатність радіти; збере­ження звичного оптимального самопочуття;

- розвиток властивостей особистості (оптимізму, здатності до зосеред­ження, врівноваженості, моральності: чесності, сумлінності та ін.; адек­ватний рівень вимог; відповідальність, впевненість у собі; необразливість, незалежність, безпосередність; наявність почуття гумору, доброзичливості, самоповаги, адекватної самооцінки, самоконтролю; емоційно-вольової енер­гійності, активності, цілеспрямованості, віднайдення сенсу життя);

- формування в дітей негативного ставлення до ознак хвороби (каш­лю, болю у тілі, задишки, неадекватного сприйняття самого себе, свого “Л”; нелогічності; зниження когнітивної активності, хаотичності мислення; ка­тегоричності; стереотипності мислення; підвищеної сугестивності, некри­тичності мислення; почуттєвої тупості, безпричинної злості; ворожості; підвищеної тривожності; залежності від шкідливих звичок; відхід від від­повідальності за себе; втрати віри у власні сили, в свої можливості; пасив­ності).

 

Умови формування фізичного здоров’я:

- створення в групі належного санітарно-гігієнічного, повітряного, світлового режиму (провітрюють помешкання, вікна звільняють від зайвих предметів, що створюють затемнення). Чистота, наявність свіжого повітря і освітлення позитивно позначаються на роботі серцево-судинної, дихальної та нервової систем;

- регулювання фізичної, психічної й емоційної працездатності дітей; дотримання її періодів (впрацьовування, оптимум і спад); зняття втоми;

- активізація рухової діяльності дітей, проведення динамічних хвили­нок (для розвитку великої та дрібної мускулатури тіла);

- цілеспрямований розвиток усіх органів і систем організму дітей (у тому числі і систем мозку): дихальної, серцево-судинної, шкіри, органів зору, слуху, нюху засобами різних сучасних технологій;

- збереження та охорона дитячого слуху, зору, голосу, постави;

- використання елементів загартовування дітей;

- виконання гігієнічних процедур перед вживанням їжі, після туалету; організація достатнього денного сну для дітей дошкільного віку; ціка­вого і корисного відпочинку.

Умови для формування психічного здоров’я дітей:

- створення гармонійних, доброзичливих взаємовідносин між педаго­гом і дітьми, а також між самими дітьми;

- прояв педагогом почуття любові до дітей, ніжності, доброти;

- активізація у дітей прояву радості, подиву, зацікавлення, захопленості; ^ цілеспрямований розвиток психічних процесів, позитивних психіч­них станів і властивостей особистості.

Умови для формування духовного здоров’я:

- виховання в дітей дбайливого ставлення до природи, людини, до духов­них цінностей сім’ї, роду, народу, усього людства, рідної мови, культурної спадщини країни й усього світу, національних традицій як українського на­роду, так і народів етнічних меншин.

Умови для формування соціального здоров’я:

- позитивні контакти педагога з дітьми (словом, жестом, поглядом, мімікою);

- добрі, культурні, дієві взаємовідносини між дітьми; навчання дітей (у взаємовідносинах) самооцінки й оцінювання інших дітей з усвідомленням мотивів поведінки, вчинків;

- розвиток у дітей самостійності суджень, думок, рішень у пізнавальній, ігровій, трудовій діяльності;

- формування у дітей активної життєвої позиції.

Формування, збереження, зміцнення, відновлення здоров’я дітей здійс­нюється за допомогою різних як сучасних, так і давніх технологій. їх вико­ристання вимагає від педагога:

- точних знань про вплив оздоровчих технологій як на організм дитини в цілому, так і на конкретні органи зокрема;

- обліку загального стану здоров’я кожного вихованця, його психофізіологічних особливостей у процесі навчання;

- почуття міри (“Не нашкодь!”);

- використання лише тих технологій, що відповідають віковим особли­востям дітей;

- використання оздоровчих засобів у системі фізичного виховання дітей.

Численними дослідженнями вчених (О. Аксьонової, Є. Аркіна, Є. Вавілової, Е. Вайнруба, Т. Глушанок, Л. Волкова, Л. Гримака, Н. Денисенко, Ю. Змановсь- кого, В. Сухарєва та ін.) встановлено беззаперечний вплив рухів на здоров’я дитини. Активна рухова діяльність сприяє активізації всіх головних функцій організму: дихальної, серцево-судинної, нервової тощо. М’язова діяльність забезпечує обмін речовин в організмі, а розвиток опорно-рухового апарату, поліпшує координацію рухів, формування правильної постави. Кістки малюків міцніють і швидко ростуть у довжину та ширину. Міцнішають зв’язки. Муску­латура тулуба, спини, живота, рук, ніг утворює міцний м’язовий корсет, який забезпечує дитині гарну поставу.

Різноманітні рухи позитивно впливають на формування та удосконален­ня всіх органів і систем. Враховуючи те, що органи та фізіологічні системи дошкільнят ще не такі досконалі та морфолого-фізіологічно зрілі, як у дорос­лих, і мають певні анатомо-фізіологічні особливості, можна стверджувати, що для дитячого організму рухи і рухова діяльність - основа успішного розвит­ку.

Як вченими, так і практиками доведено, що фізичні вправи є одним із ефективних засобів профілактики захворювань, лікування, відновлення (реабілітації) сил після хвороби. Визначений їх беззаперечний терапевтич­ний ефект щодо станів та самопочуття людини. Процес стабілізації здоров’я дітей після хвороби пришвидшується, якщо вони починають більше ру­хатися, а їхня фізкультурна активність упродовж дня є оптимальною за кількісними та якісними показниками. Це явище зумовлюється прискорен­ням роботи внутрішніх органів і систем завдяки впливу на них фізичних навантажень, масажу внутрішніх органів, якісному кровообігу, насиченню м’язової системи киснем та іншими корисними для організму дитини еле­ментами.

Окрім цього, вченими Л. Волковим, Т. Глушанок, Л. Гримаком, С. Зінатуліним, С. Мартиновим, В. Сухарєвим та іншими було доведено, що під час рухів у дітей також активізуються органи відчуттів: зір, нюх, шкіра, слух тощо. Вони ліпше сприймають форму, колір, запахи, повітря, сонце, зву­ки тощо. І всі ці явища довкілля ще більше активізують органи і системи організму дитини. Як різноманітні приємні запахи, так і різні кольори (жов­тий, жовтогарячий, зелений, блакитний) позитивно впливають на централь­ну нервову систему дітей {далі - ЦНС), врівноважуючи процеси збудження та гальмування, активізують дихання, м’язи (особливо серцеві).

Якщо під час виконання дітьми рухів вчити їх правильно дихати та про­водити з ними дихальні вправи, то у них будуть інтенсивно вентилюватися легені, а це, у свою чергу, забезпечить якісний доступ кисню через кров до тканин у всьому організмі.

В. Сухарєв пише, що дихання - синонім життя. Загальновідомо, якщо ми не дихаємо, то й не живемо. Однак не всі розуміють просту істину: якщо ми будемо дихати правильно, тоді станемо значно здоровішими. Частота, глибина вдихів і видихів впливає на всі функції організму, в тому числі й на свідомість. Із цього приводу говорять, що розум - володар почуттів, а дихан­ня - володар розуму1.

В. Сухарєв також стверджує, що існує пряма залежність між концентра­цією вуглекислоти в крові та інтенсивністю роботи залоз травлення. Вугле­кислота відіграє важливу роль у синтезі білка в організмі тощо.

Ось чому дітей треба вчити правильно дихати, особливо в процесі вико­нання рухів.

Про вплив кольору на фізіологічні системи свідчать дослідження Т. Глу- шанок, Л. Волкової, С. Мартинова та В. Сухарєва. Ними встановлено, що колір впливає на ритм серцевих скорочень, частоту дихання, артеріальний тиск і напругу в м’язах. Так, у жовтій кімнаті у людини пульс нормальний, у блакитній - помітно прискорений. Якщо опромінювати червоним або оран­жевим світлом руку людини перед замірами сили, то показники сили значно збільшаться2.

Т. Глушанок, Л. Волкова підкреслюють цілющу силу кольору: усвідом­лення впливу кольору на організм людини спричинило його використання в профілактиці й лікуванні захворювань. Вчені доводять, що в емоційно- психічній діяльності червоний колір викликає активність емоцій; тому для активізації процесів росту дитини, її опорно-рухового апарату, м’язової тка­нини червоний колір корисний.

Дія рожевого кольору - м’яка, тонізуюча, знімає будь-яку депресію, від­волікає від негативних емоцій, сприяє активізації захисних сил при різних видах захворювань.

У ході експерименту в дошкільних навчальних закладах і молодших класах загальноосвітніх шкіл нами було встановлено, що під час виконання рухів діти по-різному реагують на колір обладнання, інвентаря, які їх оточу­ють. Занадто активними вони стають під час сприймання червоного кольору, веселими та життєрадісними, коли бачать обладнання жовтого та жовтогаря­чого кольору. Синій колір дещо комплексує рухи дітей, а зелений та блакит­ний - зосереджує увагу та заспокоює1.

Турбота про особисте тіло була завжди притаманна людині. Так, пер­шочергова роль надавалася фізичному розвитку людей у давній Спарті. Діалектична єдність тіла та духу була відображена у висловах, наприклад, давніх: “У здоровому тілі - здоровий дух”. У подальшому не тільки повсяк­денна практика, а й наука довели справедливість цього твердження. І мабуть, найвдаліше підкреслюють цю думку слова О. Ґерцена: “Облиште зневажати тіло, облиште жартувати з ним! Воно мозолем притисне весь ваш бадьорий розум і на сміх гордому вашому духові доведе його залежність від вузького чобота”2.

Про великий вплив тіла на стан центральної нервової системи говорив і вчений Л. Гримак. Він зауважує, що цей вплив здійснюється багаторазово і безперервно. Першорядне значення для нормального перебігу психічних процесів має, безумовно, фізична активність, оскільки між діяльністю центральної нервової системи та роботою опорно-рухового апарату людини існує дуже тісний зв’язок. У скелетній мускулатурі знаходяться специфічні нервові клітини (пропріорецептори), які при м’язових скороченнях за прин­ципом зворотного зв’язку посилають у мозок стимулюючі імпульси 3.

Наукові дослідження свідчать, що багато функцій центральної нервової системи залежать від активності м’язів. З одного боку, завдання імпульсів, що йдуть від пропріорецепторів, полягає в тому, щоб сигналізувати мозку про реалізацію рухів, що їх виконують (наприклад, таких, як піднімання руки, стискування кисті тощо). З іншого боку, специфічні нервові клітини одночасно підвищують загальний тонус кори головного мозку, в результаті чого зростає його загальна функціональна здатність. Загальновідомо, що ба­гато хто з людей ліпше міркують під час ходьби, ніж сидячи; що оратори схильні супроводжувати свою мову жестикуляцією, актори віддають пере­вагу розучуванню своїх ролей під час прогулянок4.

Завдяки високорозвиненим функціям мозку людина має властивість відновлювати особисту працездатність під час фізичної та розумової активності. Ще І. Сєченовим було доведено, що активний організм швид­ше відновлює свої сили, ніж пасивний. Так, він довів, що працездатність утомленої руки відновлюється швидше, якщо під час її відпочинку буде пра­цювати інша рука.

Таким чином, зазначене вище дозволяє зробити узагальнення:

  1.  Рухова активність тіла, його про приорецепторів і м’язів позитивно впливає на роботу функцій центральної нервової системи.
  2.  Імпульси, які йдуть від подразнених рецепторів, сигналізують мозкові про виконаний рух. У той самий час нервові клітини підвищують загальну функціональну здатність кори головного мозку, а також - процес мислення.
  3.  Враховуючи вплив рухів на інтелектуальний, фізичний, морально-емоційний розвиток дітей, можливе використання рухів у різних видах, фор­мах і засобах розвитку й виховання дітей в умовах дошкільного навчального закладу.
  4.  Включення слухового, зорового, дотикового, нюхового аналізаторів під час рухової активності сприяє морфолого-фізіологічному формуванню дітей, зміцнює, формує та відновлює їхнє здоров’я.

 

Джерело: Н.Денисенко, О.Аксьонова «Через рух – до здоров’я»

Категорія: ПОРАДИ ПЕДАГОГАМ | Додав: kseniakosar6309 (03.12.2017)
Переглядів: 95 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar