Сторінка практичного психолога

Моісеєнко Лідія Олексіївна

Практичний психолог

Молодий спеціаліст, який багато в чому ще прагне досягти висот професіаналізму, постійно займається самоосвітою та вдосконаленням педагогічної майстерності.

  Значна увага з боку психологічної служби приділяється роботі з дітьми: психолого-педагогічному вивченні дитини, її розвитку, адаптації дітей раннього віку до ДНЗ, підготовці дітей до школи, з’ясуванню причин відставання чи випередження вікових нормативів у розвитку пізнавальних процесів, тривожності, міжособистісних стосунків, розвитку у дітей комунікативних якостей, інтелектуальних здібностей, розвитку самооцінки.

 

Психологічна служба тісно співпрацює з педагогічним колективом

Проводячи роботу з батьками, психологічна служба забезпечує:

- інтеграцію суспільного і родинного виховання;

- психологічну просвітницьку роботу з батьками;

- довіру батьків до діяльності ДНЗ;

- соціально-педагогічний патронат.

 З цією метою в ДНЗ розроблені в достатній кількості психолого-педагогічні інформаційні матеріали для батьків: пам’ятки, поради, рекомендації, ігри-вправи, ігри-тренінги з розвитку психічних процесів у дітей.

 

 Головне для практичного психолога — це привернення батьківської уваги до розвитку дитячої особистості, розуміння своєї ролі у вихованні та навчанні дітей, налагодження стосунків з педагогами.

 

ПРАВИЛА,

ЯКИХ ПОТРІБНО ДОТРИМУВАТИСЯ БАТЬКАМ

ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ.

          1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

         2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

      3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

          4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

         5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

       6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

         7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

         8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

         9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

      10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ

ЩОДО НАЛАГОДЖЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В СІМ’Ї.

  • Висловлюйте дитині свої щирі почуття до неї. Вона має знати, що її люблять, відчувати вашу любов.

 

  • Якомога частіше обіймайте дитину: фахівці рекомендують робити це не менше ніж вісім разів на день.

 

  • Налагоджуйте довірливі та гармонійні стосунки з дитиною, емоційно насичуйте ваше спілкування з нею.

 

  • Створіть сімейний затишок в оселі, долучайте до цього процесу дитину. Разом із нею плекайте позитивну атмосферу у вашому домі.

 

  • Цікавтеся щоденним життям дитини, зокрема її навчанням та дозвіллям. Будьте уважними до її захоплень.

 

  • Проводьте якомога більше часу разом із дитиною, зокрема на вихідних. Вона має відчувати вашу любов, усвідомлювати свою потрібність.

 

  • Частіше спілкуйтеся з дитиною, обговорюйте її дозвілля та навчання. Разом розв’язуйте проблеми, мрійте тощо.

 

  • Оберігайте дитину від стресових ситуацій. Наприклад, якщо хтось із родини, кого дитина дуже чекає, затримується, попередьте її про це, підготуйте до того, що доведеться зачекати, аби запобігти появі в дитини стресу від такого очікування.

 

  • Сприймайте дитину такою, яка вона є. Прислухайтеся до її прохань. Надзвичайно важливо відводити час на те, щоб вислухати та зрозуміти дитину.

 

Дитина не їсть у дитячому садку.

Що робити?

         Віддаючи в дитячий сад дитини, багато батьків помічають, що дитина в дитячому саду не хоче їсти. І, на жаль, часто батьки скаржаться, що їх дитина не їсть у дитячому садку, але це явище небезпідставно. У діточок, що почали ходити в дитячий сад, може бути декілька причин відмови від їжі.

Причини відмови дитини від їжі в дитячому саду

         Найголовніша причина - малюк переживає великий стрес через початок відвідування дитячого саду, саме з цієї причини він категорично відмовляється їсти. У даній ситуації ні в якому разі налягати на питання про прийняття їжі і змушувати їсти дитину не можна. У цій ситуації змінити положення допоможе тільки час. Через пару тижнів, як показує практика, малюк освоїться в новому колективі і з полюванням буде їсти з усіма дітьми.

       Найчастіше харчування в саду значно відрізняється від домашнього раціону, тому дитина незнайомі йому страви може просто боятися є. В цьому випадку потрібно заздалегідь, ще за кілька місяців до початку відвідування дитячого саду, батькам починати вдома готувати страви, схожі на ті, які будуть подаватися в саду. Якщо матері завжди готують такі страви вдома, то у дитини при відвідуванні дитячого саду з їжею проблем зазвичай не виникає. Але якщо дитина звикла харчуватися вишуканими стравами, продуктами з баночок і пачок, то проблем точно йому не минути.

       Ще одна поширена проблема відмови від їжі дитини в дитячому саду - це невміння їсти ложкою самостійно. Якщо такий навик малюком ще не освоєний, то він просто не їстиме в саду. Вихователь часом не встигає приділити увагу в процесі годування всім дітям і малюк залишається голодним. Тому щоб таких проблем не було, слід заздалегідь навчити своє чадо їсти самостійно ложкою.

Але буває й таке, що дитина не їсть через те, що у нього з прийомом їжі визначилися свої асоціації. Наприклад, вдома мама в процесі прийому їжі, постійно виховує свою дитину за столом (дорікає в повільності, неакуратність, недолугості і ін.). Тому сам процес в дитячому саду прийому їжі дитини просто обтяжує. В цьому випадку вихователі повинні знайти добрий підхід до малюка.

Що робити, якщо дитина відмовляється від їжі в садку

Якщо дитина в перший час не їсть у дитячому садку, то ні в якому разі його не змушуйте і не сваріть за це, щоб малюкові не довелося долати страх або заборону. Поступово, коли він освоїться в новій обстановці, то почне їсти. Попросіть педагога посадити ваше чадо за стіл з дітьми, які швидко і добреїдять. Може бути, дитина подивиться на них і також буде намагатися їсти, адже діти один за одним все повторюють. У разі якщо ваш малюк почне щось їсти в садку, то обов'язково похваліть його за це.

Батькам слід навчити свою дитину з повагою ставитися до тих, хто намагався готувати з любов'ю те чи інше блюдо. Пояснити йому, що відмовитися від їжі - це значить до людей проявити неповагу. А якщо поїсти хоч трохи їжі - значить висловити їм подяку. Попросіть малюка допомогти вам в приготуванні якого-небудь блюда, а після обов'язково похваліть його за це. Гарне виховання в цьому випадку просто не дозволить вашій дитині відмовитися від запропонованої їжі в дитячому саду.

Приємною процедурою повинен бути прийом їжі, але не варто перегинати палицю. Прийом їжі не повинен перетворюватися в шоу, коли дитину розважають. Наприклад, використовують різні хитрощі з продуктами і ложками-літачками, розігрують перед ним сценки і т.д. Потрібно знати, що в дитячому саду вихователь не буде цього робити, адже в групі багато діточок. Якщо дитина звикла до такого прийому їжі, то не мудро, що він не захоче їсти в дитячому саду. Не варто також будинки влаштовувати змагання в вишукуваннях.

Цим ви тільки нашкодите своєму чаду, адже їжа в дитячому саду навряд чи сподобається дитині, так як він до неї просто не звик.

Добре, якщо є у малюка братики чи сестрички - діти завжди краще їдять, коли за столом сидить багато людей. Якщо немає інших діточок, то їх можна замінити великими іграшками, щоб дитина знала, як їдять у садочку. Також поясніть малюкові, як потрібно їсти, щоб не заважати іншим за столом.

Дитина буде їсти в дитячому садку без проблем, якщо він досить добре готовий до відвідування дитячого саду. Якщо батьки приділятимуть час цієї підготовці, то проблем з прийомом їжі в саду виникнути не повинно.

 

«Скільки разів повторювати!»

 

Спробуйте замінити звичні зауваження дитині, які використовуєте регулярно, новими словами,

і зміниться все – інтонація, ваш настрій, а головне, реакція дитини!

Спробуйте – це працює!

 

  • Замість роздратованого: “Пішли швидше, скільки тебе чекати!” Скомандувати: «На старт, увага … руш! Побігли!»

 

  • Замість загрозливого: «Їж, інакше не отримаєш десерт» порадувати: «Після того як зникне ця крииихітна котлетка, до тебе прилетить щось смачненьке».

 

  • Замість грубого: «Прибери за собою» вимовити мрійливим голосом: «От якби ти був чарівником і зміг би начарувати порядок на столі …»

 

  • Замість розсердженого: «Не заважай!» Сказати: «Іди, пограйся трохи сам. А коли я звільнюся, ми влаштуємо міні-свято».

 

  • Замість незадоволеного: «Не вередуй, піратська футболка в пранні, одягай ту, яка є» примирити з неприємністю: «Дивись-но, а ось родичка твоєї піратської футболки. Давай її одягнемо!»

 

  • Замість риторичного: «Ляжеш ти, нарешті, спати?!» Поцікавитися: «Показати тобі хитрий спосіб укривання ковдрою?»

 

  • Замість злого: «По попі захотів?» Випустити пар: «Цікаво, кому це я зараз вуха відірву і шию намилю?»

 

  • Замість безсилого: «Щоб я ніяких “не хочу” не чула!» Несподівано закричати: «Ой, дивися, Капризка прибіг. Лови, лови його, щоб він нам настрій не псував!»

 

  • Замість нудного: «Скільки разів повторювати!» Сказати таємничим шепотом: «Раз-два-три, передаю секретну інформацію … Повторіть, як чутно».

 

  • Замість менторського: «Руки помив?» Запропонувати: «Давай поспорим, що вода з твоїх рук потече чорна?»

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

 

  • Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
  • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
  • Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
  • Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
  • Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
  • Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
  • Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
  • Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

 

Прийоми,

що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

 

Як зробити дорогу до дитсадка
веселою і цікавою ?

  Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?

  Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс абощо. Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію.

  Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує.  

Скажімо:

 «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад, «Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

 

Готовність дитини до школи

  «Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цього навчитися».

  Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.

  В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труд