«Інклюзія в дії»

Перший етап введення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітнього простору здійснюється в дошкільному закладі.

Включення таких дітей у педпроцес дитсадка змі­нює насамперед установки дорослих: у всіх дітей є особливості, а не тільки у дітей з особливи­ми освітніми потребами. Дотепер у педагогічній практиці цим особливостям не завжди приділялася належна увага. Особливості “особливих" дітей не помічати неможливо — доводиться змінювати пед­процес, щоб професійно розв’язувати проблеми їх освіти разом з іншими. Водночас, створюючи спе­ціальні особливі умови для “особливих” дітей, пору­шуємо принцип рівних прав для інших вихованців. Тому маємо навчитися працювати, враховуючи ін­дивідуальні особливості кожного.

За такого підходу педагогіка змінюється в ці­лому: вона стає інклюзивною, не тільки в тому сен­сі, що “особливі” діти мають бути включені в уже вибудуваний процес трансляції знань, умінь та навичок дітям, які розвиваються нормально, а й у тому, що освіта з урахуванням індивідуальних від­мінностей дітей потребує створення нових форм та способів організації освітнього процесу. Тут потріб­ний постійний творчий пошук, внесок від кожного. До педпроцесу залучаються всі його учасники — педагоги, батьки, діти, адміністрація. Розглянемо основні принципи дошкільної інклюзивної освіти.

Принципи дошкільної інклюзивної освіти

  • Принцип індивідуального підходу пе­редбачає вибір форм, методів і засобів на­вчання та виховання з урахуванням індивіду­альних освітніх потреб кожної дитини в групі. Індивідуальні програми розвитку ґрунтуються на діагностиці функціонального стану дитини й припускають вироблення індивідуальної стра­тегії розвитку конкретного вихованця. Індиві­дуальний підхід передбачає не тільки увагу до потреб дитини, але й надає їй самій можли­вості реалізувати свою індивідуальність.
  • Принцип підтримки самостійної актив­ності дитини. Реалізація цього принципу дає змогу формувати соціально активну особис­тість, яка є суб’єктом свого розвитку та соці­ально значущої діяльності. Якщо активність — цілком прерогатива дорослих, формується так звана “навчена безпорадність” — феномен, коли дитина очікує зовнішньої ініціативи, сама лишаючись пасивною. Це стосується і батьків дітей з особливими потребами. Батьки мо­жуть сподіватися на допомогу або активно до­магатися пільг від держави, ігноруючи власні можливості участі у соціальному житті.
  • Принцип активного залучення в освітній процес усіх його учасників передбачає створен­ня умов для розуміння та прийняття одне одного з метою досягнення плідної взаємодії на гуманіс­тичній основі. Інклюзія — активне включення дітей, батьків і фахівців у спільну діяльність.
  • Принцип міждисциплінарного підходу. Різ­номанітність індивідуальних характеристик дітей диктує необхідність комплексного, міждисциплі­нарного підходу до методів та засобів виховання й навчання. Фахівці (вихователь, логопед, соціальний педагог, психолог, дефектолог, за участю старшого вихователя), що працюють у групі, регулярно здій­снюють діагностику дітей та складають в результаті обговорення освітній план дій, розрахований як на конкретну дитину, так і на групу в цілому.
  • Принцип варіативності в організації проце­сів навчання і виховання. Включення в інклюзив­ну групу дітей з різними особливостями розвитку передбачає наявність варіативного розвиваль- ного середовища, тобто відповідних розвиваль- них та дидактичних посібників, засобів навчання, безбар’єрного середовища, варіативної методич­ної бази та здатність педагога до застосування різ­номанітних методів і засобів роботи як загальної (дошкільної), так і спеціальної педагогіки.
  • Принцип партнерської взаємодії із сім’єю. Завдання фахівця — встановити довірчі партнерські взаємини з рідними дитини, домовитися про спіль­ні дії, уважно ставитися до їхніх запитів.
  • Принцип динамічного розвитку освітньої моделі дошкільного закладу. Модель дитсадка, включаючи нові структурні підрозділи, фахівців, розвивальні методи і засоби, може змінюватися.

На жаль, доводиться констатувати: нині мало хто в нашій країні готовий до повноцінного впровадження моделі інклюзивної освіти через недостатню кваліфікацію кадрів, відсутність норма­тивної бази, досить високу витратність процесу. Тож сучасний етап слід розглядати як перехідний і рухатися дуже обережно, обмірковуючи кожний крок, аналізуючи умови та добираючи оптимальні засоби для реалізації інклюзії у практиці.

 

"СТАРТОВІ УМОВИ ДЛЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ НА СЬОГОДНІ"

 

На сучасному етапі становлення інклюзивної освіти важливо спиратися на досвід інтегративної освіти, на спеціалізовані заклади, які накопичили досвід роботи з дітьми з особливими освітніми по­требами, оскільки тут працюють фахівці, створено спеціальні умови та методики, орієнтовані на вра­хування індивідуальних особливостей дітей. Ці за­клади треба розглядати як ресурс для тих, хто хоче включитися в інклюзію. Варто продумати спеціальні заходи з налагодження взаємодії між загальноос­вітніми та спеціалізованими закладами.

Розглянемо можливі на сьогодні варіанти впро­вадження інклюзії у дитсадках різних типів.

Дитячий садок компенсуючого типу — за­клад, який відвідують діти однієї категорії, працю­ють фахівці, є спеціально організоване предметно- розвивальне середовище.

Для реалізації інклюзивної практики в такому закладі можливі різні форми соціальної інклюзії — створення на базі садка додаткових освітніх послуг, які можуть відвідувати діти вікової норми; залучення родин, у яких є діти з особливими потребами, до соціальних програм міста (відвідування театрів, музеїв, цирку, організація конкурсів, фестивалів, створення дитячо-батьківських клубів тощо).

Дитячий садок комбінованого типу — заклад, у якому виховуються діти різних категорій і діти ві­кової норми, працюють фахівці, є спеціально орга­нізоване предметно-розвивальне середовище.

У дошкільних закладах такого типу можна ство­рювати комбіновані групи — аналог інклюзивних груп, законодавчо визначивши для них штати, фі­нансування, освітні програми. Всі інші дії з реалі­зації інклюзії можна чинити за аналогією з дошкіль­ним закладом компенсуючого типу.

Дитячий садок, у якому діють спеціальні служби (Лекотека, Служба ранньої допомоги, Кон­салтинговий центр). У такому закладі фахівці пра­цюють з дітьми різних категорій, створено відповід­не предметно-розвивальне середовище.

Інклюзія реалізується через створення варіа­тивних умов для різних дітей: індивідуальні форми роботи з дітьми, дитячо-батьківські групи, консуль­тації батьків, групи для батьків, дитячі групи як корот­кочасного, так і 10, 12, 14-годинного перебування. У закладі має бути забезпечений медико-психо- лого-педагогічний супровід дітей та їхніх батьків си­лами залучених до служб відповідних фахівців.

Масовий дошкільний заклад, у якому є групи розвитку “Особлива дитина”. У спеціальних гру­пах, як передбачено штатним розписом, працюють фахівці з дітьми різних категорій.

Дошкільні заклади з групами розвитку “Особ­лива дитина” подібні за моделлю до закладів зі службами, оскільки також пропонують різні освітні послуги залежно від освітніх потреб “особливих” ді­тей. Істотно, що для таких груп передбачені фахів­ці, здатні забезпечити освітні потреби “особливих” дітей. Інклюзія передбачає участь дітей у спільних заходах, взаємні відвідування груп дітей, об’єднання дітей на заняттях з додаткової освіти в підгрупах.

Дитсадки, в яких відкривають інклюзивні гру­пи, можуть брати у штат фахівців, які забезпечу­ватимуть освітні потреби “особливих” дітей. Сама інклюзивна група має реалізовувати різнорівневі освітні програми та програми із соціалізації дітей.

Дитячі садки, де є по двоє-троє дітей з особ­ливими потребами, але які за складом не можуть відкрити інклюзивні групи, можуть скористатися по­слугами фахівців психолого-педагогічних, медико- соціальних центрів, фахівців спеціалізованих до­шкільних закладів, які забезпечать консультування з питань діагностики та складання освітніх планів для дітей з особливими потребами.

 

Нещеплені діти не можуть ходити у школи й дитсадки – офіційно

          Міністерство освіти та науки спільно з МОЗ видало указ, у якому йдеться, що невакцинованих дітей не впускатимуть на заняття у школи та дитячі садки.

Відповідний документ від 6 вересня 2018 року з підписами Уляни Супрун та Лілії Гриневич був розісланий головам обласних та Київської міської державної адміністрації.

       В документі згадується про "напружену епідемічну ситуацію" з інфекційними хворобами, яка спостерігається в Україні впродовж останніх 5 років.

     У МОЗ нагадали, що зараз в Україні спостерігається спалах кору і від початку року зафіксовано майже 30 тисяч випадків захворювання, 13 з яких закінчились летально.

      "Захворюваність на кір, краснуху, епідемічний паротит, кашлюк, дифтерію набуває загрозливого характеру, про що свідчить чергування періодів підйому і спаду захворюваності".

     Враховуючи, що ризик масового поширення зазначених інфекцій особливо збільшується з початком навчального року просимо вжити заходів щодо забезпечення рекомендованого Всесвітньою організацією охорони здоров'я обсягу охоплення профілактичними щепленнями або недопущення невакцинованих (за відсутності протипоказань) дітей у заклади освіти,
– йдеться в документі.

      У відомствах нагадують, що ця вимога передбачена статею 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб".

    "Відповідно до цієї статті, дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється", – констатують у МОЗ та Міносвіти.

    У документі також нагадують, діти якого дошкільного та шкільного віку повинні проходити вакцинацію та ревакцинацію.

    Міністерство охорони здоров'я, в свою чергу, запевнило, що "на сьогодні в Україні достатня кількість ефективних, якісних та безпечних вакцин", щоб усі вікові групи дітей, які цього потребують, були вакциновані.

     Згідно з законом, відвідувати державні заклади освіти можуть лише ті діти, які отримали щеплення за Календарем профілактичних щеплень, або ж коли в дитини є медичні протипоказання до вакцинації (ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Колективний імунітет допоможе захистити від смертельно небезпечних хвороб тих дітей, які не можуть вакцинуватися з медичних причин.

    Якщо в дитини є протипоказання, їй надають відповідну довідку на підставі даних обов’язкового медичного профілактичного огляду за участю лікаря педіатра й інших лікарів-спеціалістів. Рішення про допуск таких дітей до закладів освіти ухвалює комісія лікарів відповідного лікувально-профілактичного закладу.

      Лікарсько-консультативна комісія може ухвалити рішення заборонити відвідування дитиною без профілактичних щеплень навчального закладу, наприклад, у разі ускладнення епідемічної ситуації. У таких випадках питання щодо форм здобуття освіти такими дітьми вирішують місцеві органи освіти.

    Наразі в Україні спостерігається нестійка епідемічна ситуація щодо інфекційних хвороб, а захворюваність на кір, краснуху, епідемічний паротит, кашлюк, дифтерію набуває загрозливого характеру. З початком навчального року ризик захворіти на ці інфекції зростає, тому дуже важливо щоб діти були вчасно щеплені за Календарем профілактичних щеплень, – пояснюють у МОЗ.

    До 6 років діти мають отримати щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, кору, паротиту, краснухи, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту та Хіб-інфекції. У 6-річному віці проводиться ревакцинація проти дифтерії, правця, поліомієліту, кору, краснухи та паротиту.

    На сьогодні в Україні є достатня кількість ефективних, якісних, безпечних та прекваліфікованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я вакцин, щоб охопити щепленнями всі вікові групи, які цього потребують.

    Якщо ваша дитина пропустила вакцинацію за календарем, негайно зверніться до педіатра або сімейного лікаря, щоби надолужити пропущені щеплення.

    Які медичні довідки потрібні дитині для відвідування школи та садка:

    Перед початком навчального року усі діти мають пройти профілактичний огляд. Педіатр чи сімейний лікар видає необхідну для школи довідку   (форма №086-1/о), в якій, зокрема, зазначається група для занять фізичною культурою. Крім того, потрібно оновити Карту профілактичних щеплень (довідка форми № 063/о), якщо дитина одержала нові щеплення.

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ  ВІД  ДИТИНИ

  • Не балуйте мене, ви мене цим псуєте. Я не дуже добре знаю, що не обов’язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.
  • Бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому підходу. Це дозволяє мені визначити своє місце.
  • Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно лише з силою. Я озвуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.
  • Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і примушує наполегливіше намагатися у всіх випадках залишити останнє слово за собою.
  • Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати; це похитне мою віру у вас.
  • Не піддавайтеся на провокації, коли я говорю або роблю щось тільки за тим, щоб просто засмутити вас. А то потім я спробую досягти ще більших «перемог».
  • Не турбуйтеся надто сильно, коли я кажу: «Я вас ненавиджу». Я не маю буквально це на увазі. Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені.
  • Не змушуйте мене відчувати себе молодше, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скиглієм».
  • Не робіть для мене і за мене те, що я в змозі зробити для себе сам. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.
  • Не дозволяйте моїм «поганим» звичкам залучати до мене надмірну частку вашої уваги. Це тільки надихне мене на продовження їх.
  • Не поправляйте мене у присутності сторонніх людей. Я зверну набагато більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч-на-віч.
  • Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту. За деякими з об’єктивних причин мій слух притупляється в цей час, а моє бажання співпрацювати з нами стає набагато слабкіше. Буде нормально, якщо ви зробите певні кроки, але поговоріть зі мною про це дещо пізніше.
  • Не намагайтеся читати мені повчання і нотації. Ви будете здивовані, відкривши, як прекрасно я знаю, що таке добре і що таке погано.
  • Не змушуйте мене відчувати, що мої вчинки – смертний гріх. Я повинен навчитися робити помилки, не відчуваючи, що я ні на що не придатний.
  • Не чіпляйтеся до мене і не бурчіть на мене. Якщо ви будете це робити, я буду змушений захищатися, прикидаючись глухим.
  • Не вимагайте від мене пояснень, навіщо я це зробив. Я іноді і сам не знаю, чому роблю так, а не інакше.
  • Не піддавайте занадто великим випробуванням мою чесність. Будучи заплутаний, я легко перетворююся на брехуна.
  • Не забувайте, що я люблю експериментувати. Таким чином я пізнаю світ, тому, будь ласка, змиріться з цим.
  • Не захищайте мене від наслідків власних помилок. Я вчуся на власному досвіді.
  • Не звертайте занадто багато уваги на мої маленькі хвороби. Я можу отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це привертає до мене надто багато уваги.
  • Не намагайтеся позбутися мене, коли я ставлю відверті питання. Якщо ви не будете на них відповідати, ви побачите, що я взагалі перестану ставити вам питання і буду шукати інформацію десь на стороні.
  • Не відповідайте на дурні й безглузді запитання. Якщо ви будете це робити, то незабаром виявите, що я просто хочу, щоб ви постійно мною займалися.
  • Ніколи навіть і не натякайте, що ви досконалі та безпомильні. Це дає мені відчуття марності спроб зрівнятися з вами.
  • Не турбуйтеся, що ми проводимо разом занадто мало часу. Значення має те, як ми його проводимо.
  • Нехай мої страхи та побоювання не викликають у вас занепокоєння. Інакше я буду боятися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
  • Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без розуміння і схвалення, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається. А наганяй, здається, ніколи.
  • Ставтеся до мене так само, як ви ставитеся до своїх друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Запам’ятайте, що я вчуся, більше наслідуючи прикладів, а не піддаючись критиці.
  • І крім того, я вас люблю, будь ласка, дайте відповідь мені любов’ю на це.