Портрет дитини напередодні вступу до школи

Психофізіологічний розвиток:

  • характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;
  • проявляє достатню рухову активність;
  • проявляє умілість рук, практичну вправність;
  • здорова, не має хронічних хвороб;
  • володіє основними гігієнічними навичками;
  • знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;
  • володіє основами безпеки життєдіяльності;
  • працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;
  • користується як провідною правою/лівою рукою;
  • має зрілі мозкові структури та функції;
  • не заїкається і не має інших невротичних проявів.

 Інтелектуальний розвиток:

  • володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;
  • уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;
  • диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);
  • здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;
  • усвідомлює основні зв’язки між явищами;
  • має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;
  • встановлює логічну послідовність подій;
  • відтворює зразок на вимогу;
  • робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;
  • розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;
  • диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;
  • розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;
  • знає деякі основи початкових наукових знань.

 Мотиваційний розвиток:

  • хоче йти до школи;
  • вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;
  • може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;
  • має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;
  • свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;
  • зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;
  • у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;
  • має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

  • переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;
  • сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;
  • знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;
  • адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;
  • утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;
  • чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;
  • оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;
  • володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

  • свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;
  • концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;
  • мобілізує себе на розв’язання завдання;
  • розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;
  • звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;
  • конструктивно розв’язує проблеми, долає труднощі;
  • доводить розпочате до кінця;
  • може відстояти власну думку;
  • визнає свої помилки;
  • дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

  • приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;
  • відкрита контактам, комунікабельна;
  • прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;
  • уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;
  • узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;
  • реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;
  • намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв’язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;
  • орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;
  • усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;
  • має більш-менш адекватну самооцінку;
  • поважає себе та інших;
  • має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного роз­витку, які засвідчують її здатність бути активним суб’єктом шкіль­ного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у яко­му мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так вплива­тиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання ди­тини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визнача­ють, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш одна­ковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелек­туальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.